Чернігівський науковий часопис. Серія 1, Економіка і управління : електронний збірник наукових праць

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРОЦЕСІВ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ МАЛОГО ТА СЕРЕДНЬОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ

Валерія Дикань — 2021-06-22

У статті досліджено світовий досвід та вітчизняну практику державного регулювання інноваційної діяльності суб’єктів малого та середнього підприємництва. Запропоновано інструментарій державного регулювання інноваційного розвитку суб’єктів малого та середнього підприємництва з урахуванням глобальних пріоритетів їх зростання, основними з яких визначено реалізацію цифрових змін у цій сфері, розширення географічних меж і нівелювання територіальних бар’єрів розвитку бізнесу, розбудову високотехнологічного виробництва у сфері малого та середнього бізнесу, прискорення інноваційних перетворень і активізацію процесів розроблення та впровадження інноваційних стартап-проєктів. З огляду на визначені глобальні тренди розвитку малого та середнього підприємництва визначено напрями державного регулювання суб’єктів цієї сфери, серед яких інституційно-правове, бюджетно-податкове, фінансово-інвестиційне, інституціонально-інфраструктурне та інформаційно-консультативне регулювання.

ФАКТОРИ ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА В УКРАЇНІ

Аліна Пінчук — 2021-06-22

У результаті теоретичного узагальнення та порівняння поглядів провідних науковців до визначення змісту факторів формування державної політики сталого розвитку сільського господарства обґрунтовано власний підхід. Встановлено, що для формування державної політики сталого розвитку сільського господарства в Україні необхідно мати чітке уявлення про структуру сталого потенціалу сільського господарства, взаємозв’язки між його компонентами, про систему та фактори, що дозволяють найбільш повно й ефективно реалізувати на практиці закладені в ньому можливості. З метою формування ефективної державної політки сталого розвитку сільського господарства запропоновано класифікацію факторів, які на неї впливають: продуктивність заходів (сповільнюючи, імпульсивні); спосіб впливу (архітектурні, перешкоджаючі); склад інфраструктури (виробничо-технологічні, фінансові, інформаційно-комунікаційні, кадрове забезпечення); за масштабом впливу (фактори глобального рівня, макрорівня, мезорівня, мікрорівня).

АЛГОРИТМ РОЗРОБКИ ТА ПРИЙНЯТТЯ СТРАТЕГІЇ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНОЇ СФЕРИ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Андрій Федоренко — 2021-06-22

В статті автором сформовано теоретико-методологічну основу забезпечення розвитку інформаційної сфери економіки країни, яку розгорнуто у площині інституційно-системного підходу з визначенням ключових характеристик такого розвитку, виокремленням його закономірностей, взаємозв’язків і залежностей та представлена у відповідній концепції, конкретизації її завдань, напрямів та інфраструктурних компонентів. Це дозволило сформувати наукові передумови для обґрунтування стратегічних імперативів перспективного розвитку інформаційної сфери національної економіки та нарощення її внеску в суспільне виробництво. Розроблено методологічну схему формування та реалізації стратегії забезпечення розвитку інформаційної сфери економіки України, діалектика якої представлена через взаємопов’язані етапи і процедури (розробка системи цілей забезпечення розвитку інформаційної сфери; комплексний аналіз розвитку інформаційної сфери; побудова моделі проблемних ситуацій; визначення стратегічних альтернатив; корегування початкової версії; план поточних та довгострокових заходів щодо реалізації стратегії), що враховують сучасний стан функціонування інформаційної сфери національної економіки та множину соціально-економічних і територіально-галузевих факторів впливу. Це дозволило формалізувати цільові орієнтири розвитку зазначеної сфери, визначити сукупність можливостей нарощення кількісних та якісних показників її функціонування.

СИСТЕМА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ АГРАРНОГО ВИРОБНИЦТВА

Олег Пищенко — 2021-06-22

У статті визначені наукові положення щодо формування структури еколого-соціо-економічної системи забезпечення еколого-економічної безпеки аграрного виробництва за рахунок її декомпозиції на підсистеми, яким притаманні відповідні властивості, принципи, завдання та інструменти функціонування. Це дає змогу конкретизувати напрями та виробити єдині підходи до державного управління екологічною безпекою аграрного виробництва на довгострокову перспективу. Основне завдання еколого-економічної безпеки аграрного виробництва полягає у підтриманні цілісності аграрної еколого-економічної системи та забезпеченні збалансованого розвитку аграрного сектору, що стає можливим при визнанні взаємозв’язку та змістовності трьох його складових–еколого-економічної, соціальної і економічної. Еколого-економічний ефект можна охарактеризувати через поліпшення стану навколишнього природного середовища у результаті впровадження екологічно безпечних технологічних та управлінських рішень; раціональне використання природних ресурсів їх збереження та відтворення, включаючи й родючість ґрунтів; зменшення антропогенного навантаження на довкілля. У результаті дослідження встановлено, що еколого-економічна безпека аграрного виробництва і його суб’єкти формують складну еколого-соціо-економічну систему, стан якої багато в чому визначає рівень забезпеченості екологічною безпекою продукції аграрного виробництва. Управління розвитком аграрного виробництва представляє собою цілеспрямований вплив соціально-економічної підсистеми на екологічну з метою переходу системи в якісно новий стан.

МЕХАНІЗМ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЦТВОМ ПРОДУКЦІЇ ТВАРИННИЦТВА

Сергій Селютін — 2021-06-22

У статті визначено, що механізм стратегічного управління виробництвом безпоосередньо продукції тваринництва певним чином стримує його стійкий розвиток, має досить затратний характер, не сприяє стимулюванню структурної трансформації та зростання продуктивності, цим самим не зацікавлює виробників у забезпеченні розвитку тваринництва. Визначено концептуальний підхід до становлення і реалізації дієвого організаційно-економічного механізму із інноваційним розумінням процесу стратегічного управління, планування і їх взаємодії у напрямку розвитку галузі тваринництва. Концепція реалізації організаційно-економічного механізму є цілісною системною для розробки ефективного механізму оптимального поєднання процесу державного регулювання і стратегічного управління суб’єктами господарювання. Визначені основні положення процесу удосконалення системи забезпечення стратегічного управління продукцією тваринництва, які повинні бути інтегровані у функції органів влади управління виробництвом продукції тваринництва, що зумовлюватиме відповідно усі інші елементи процесу організації управління (динамічну структуру, чисельність, зайнятість тощо).

СТАН РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВИХ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

Ярина Юхман — 2021-06-22

Низький рівень конкурентоспроможності машинобудівної продукції є фундаментальним чинником високої собівартості продукції, що призводить до зниження рентабельності та конкурентоспроможності. Для оновлення основних засобів машинобудівних підприємств недостатньо надходжень від внутрішньої торгівлі продукцією машинобудування. Дослідженню стану розвитку промислових машинобудівних підприємств в сучасних умовах присвячено багато робіт вітчизняних та зарубіжних науковців. Для цього необхідно розробляти та впроваджувати програми з розвитку машинобудівних підприємств для підвищення потенціалу даних підприємств, залучати кваліфіковані кадри, проводити модернізацію та залучувати додаткові інвестиції.

МАРКЕТИНГОВІ СТРАТЕГІЇ В КОНТЕКСТІ АДАПТАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ МАЛОГО ТА СЕРЕДНЬОГО БІЗНЕСУ ДО ВИМОГ СОТ

Ірина Ігнатьєва — 2021-06-22

У статті проаналізовано позитивні та негативні наслідки вступу України до СОТ для вітчизняних галузей економіки та окремих підприємств, враховуючи основні макроекономічні показники, що характеризують зовнішньоекономічну діяльність. Окреслені основні проблеми адаптації за десять років членства. Сформовані етапи розробки маркетингової стратегії для виходу підприємств на зовнішні ринки у відповідності до вимог СОТ.

ХОЛІСТИЧНИЙ ПІДХІД В УПРАВЛІННІ ЕКОНОМІЧНОЮ БЕЗПЕКОЮ ПІДПРИЄМСТВА

Андрій Штангрет — 2021-06-22

Забезпечення ефективного функціонування та розвиток українських підприємств потребує формування безпечних умов, що можливе завдяки застосуванню холістичного підходу в управління їх економічною безпекою.
Холістичний підхід формує необхідне підґрунтя для удосконалення забезпечення економічної безпеки підприємства через поєднання цілісності процесу розроблення та реалізації захисних заходів стосовно усіх функціональних складових із необхідною конкретизацію виконання завдань кожним працівником підприємства як найменшої складової системи економічної безпеки.

ОСОБЛИВОСТІ ПІДБОРУ ПЕРСОНАЛУ В СУЧАСНИХ УМОВАХ: АНАЛІЗ КОМПЕТЕНЦІЙ СПІВРОБІТНИКА В УМОВАХ ВІДДАЛЕНОГО РОБОЧОГО МІСЦЯ

Ярослава Шкурко — 2021-06-22

В статті розглянуто особливості підбору персоналу в сучасних умовах, проаналізовано компетенції співробітника, який працює віддалено. Запропоновано методи оцінки даних компетенцій. Розроблено запитання для використання в підборі персоналу на підприємствах різної форми власності.

ФІНАНСОВІ АСПЕКТИ ЗМІЦНЕННЯ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ В УМОВАХ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ

Лариса Першко — 2021-06-22

Статтю присвячено виявленню факторів забезпечення розвитку місцевих бюджетів України в умовах децентралізації. Реалізація реформ, направлених на трансформацію системи міжбюджетних відносин, серед своїх результатів має налічувати не лише досягнення оптимальної структури розмежування владних повноважень та функціональної відповідальності в системі бюджетних взаємовідносин, але й формування відповідних організаційно-економічних механізмів та нормативно-правових засад розвитку бюджетної сфери, нарощення фінансового потенціалу та напрямів розвитку місцевих бюджетів як основи забезпечення виконання місцевими органами самоврядування покладених на них обов’язків. Процеси формування та розвитку місцевих бюджетів вимагають дотримання послідовності дій та взаємозалежностей між компонентами, факторами та чинниками побудови ефективної ціле орієнтованої системи реалізації активної фіскальної політики на місцях з метою досягнення розвитку територіальних утворень.